
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Эй, чуваки, сейчас я вам расскажу историю, что просто зашкаливает! Так вот, сидел я однажды в своей хате, выхватил из кармана свой телефончик и решил залазить на darknet. Люблю я эти закладки, где можно найти самый разный товар, включая дурь. Без нее жизнь просто сухая и скучная.
Оказалось, там продавали кетамин, и я сразу понял, что это мой шан вырваться из серой рутины.
Утром я решил сорвать куш, чтобы подготовиться к этим новым ощущениям. Что, юзать - мой второе имя. На работе в Макдональдсе все знают, что я всегда в настроении ебашить, поэтому неудивительно, что я на работе постоянно улыбаюсь и раздаю всем сэндвичи. Но в этот день я решил поставиться, чтобы сразу после работы начать свое "путешествие" с кетамином.
Когда я наконец закрыл свою смену вечером, я уже чувствовал, как адреналин начинает в крови потихоньку гореть. Почувствовать глюки от кетамина, это просто безумно круто! Я быстро добрался до своего уголка в районе, где встречаются тусовки, чтобы сорвать последний куш перед тем, как окунуться в мир космоса.
Поближе к полуночи, когда на улице стало темно и суета поутихла, я нашел то место, где предположительно мне должны были продать кетамин. Сидел я на скамейке, ожидая своего "дистрибьютора". Внезапно ко мне подсел какой-то типок и сказал: "Йо, дружище, ты ищешь чего-то особенного? У меня есть все, что тебе нужно". Я сразу понял, что это он, и мы благополучно сделали все дела, даже несмотря на то, что вокруг уже начинали шнырять полицейские.
Ах, эти чуваки, они ничего не понимают! Они думают, что если я наркоман, то я сразу стал преступником. Это просто глупо! Я просто хочу попробовать новые ощущения и провести время себе на пользу. Что плохого в том, чтобы иногда оторваться от реальности и увидеть весь этот мир по-другому?
Вернувшись домой, я с интересом рассматривал свою покупку. Она была прекрасна, словно сама магическая пыль! Такая яркая и притягательная. Мне не терпелось погрузиться в прекрасный мир галлюцинаций, который она обещала. Я достал свою старую иглу, которую использовал для амфетамина, и сделал себе шар. Неужели за этим стоит так жестко урониться?
Как только игла пронзила мою кожу, я почувствовал невероятное счастье и спокойствие. Мое тело начало растворяться, словно сахар в чашке кофе. Я закрыл глаза и нырнул в волшебный мир космоса. Там было все, о чем я мечтал. Я слышал музыку, которую еще никто не слышал, и видел цвета, которые невозможно передать словами.
Пролетая над облаками, я рассматривал землю с высоты птичьего полета. Все было такое маленькое и несущественное. Я понял, что на самом деле мир - это просто игра, где каждый из нас - главный герой. И я решительно собирался использовать каждую минуту своего наркотического путешествия по полной!
Часы пролетели быстро, и мой сонный голос провозгласил: "Эй, дружище, пора вылезать из этого космоса!" Я открыл глаза, и вокруг меня было так тихо и спокойно. Вся та бешеная энергия моей души, которую я юзал весь вечер, улетучилась, как пар.
До сих пор ни один день моей жизни не был таким прикольным! Работать в Макдональдсе после такого "путешествия" было настоящим вызовом. Но я решил, что ничего не может помешать моей прекрасной наркоманской эйфории!
Мои коллеги, видя мои глаза, испуганно отходили в сторону. Они думали, что я совсем обалдел, но на самом деле я просто познал новое состояние сознания.
Работа пролетела незаметно, а я радовался каждому глотку воздуха. Все было так ярко и насыщено. Я почувствовал себя настоящим королем Макдональдса, который готов дать жару на кухне. И несмотря на то, что мой мозг был окутан глюками, я продолжал работать словно на автопилоте.
А когда наконец я вышел из своего рабочего места, я знал, что опыт, что я пережил, оставит неизгладимый след в моей душе. Больше всего меня удивляет, как такие простые вещи подобны кетамину и марихуане, могут открыть новые горизонты для обычного парня.
Мне хочется и дальше исследовать этот трек, продолжать свои наркотические эксперименты и искать то, что будет дарить мне ощущение полета. Ведь даже на самом дне я не боюсь упасть - я знаю, что всегда найду способ подняться и вырваться в прекрасный мир наркоманских фантазий!